Мені наснився дивний сон:

Немов земля наша багата

Із себе скинула сміття, отрути, гази, хімікати

І стала чиста, як сльоза,

Як кришталевий келих в свято.

А люді радісні, щасливі

Цю землю пестять, бережуть,

Її, мов квітку, доглядають

Та про довкілля добре дбають.

За доброту і за турботу

Земля віддячує сповна

Повітрям чистим і водою,

яка смачніша від вина.

Птахи, тварини, люди - друзі.

Ідуть пліч-о-пліч по життю.

Земля усіх їх зігріває,

Годує й прихисток дарує.

Прокинулась - дивлюсь в вікно...

Навколо бруд, сміття, багнюка,

Забруднені ліси й поля.

На що ж перетворилася земля?

Ми маємо її оберігати,

Про неї добре дбати, 

Не захаращувати все сміттям,

Бо тільки їй ми зобов'язані життям.

Тож схаменіться, люди, я благаю!

Не знищуйте своє життя.

Як згубим землю всю до краю, 

Тоді не буде вороття.